Степана Лобащука 1947-го заслали разом із батьками й п’ятьма братами та сестрами на шахти міста Осинники, за 40 кілометрів від Кемерова (фото: Олена Чебанюк)

— Великдень ми і в Сибіру святкували, — розповідає 80-річний Степан Лобащук із села Сороцьке Теребовлянського району на Тернопільщині. — Хоч не було такого дня, щоб на цвинтар не возили старших людей і дітей, а Великдень обов’язково святкували. І пекли самі паски. І яйця фарбували в цибулинні. І де вони, наші жінки, все то діставали? Бо там був голод, не було нічого. Хрін клали до кошика, щоб не хворіти, бути сильним. І ніж обов’язково мусив бути — свячений, щоб у хаті різати паску.

Старший брат Степана Лобащука й зять воювали в УПА. За це 1947-го всю сім’ю вислали до Кемеровської області, до шахтарського містечка Осинники. Найбільше там було українців, висилали їх сюди ще з часів розкуркулювання із 1920-х.

— Наші там трималися купи, — згадує. — Дуже. Доки не розбагатіли. А вже як стали ставити хати, люди вже почали різнитися. А так була наша компанія сильна. На Великодні свята ми всі ходили паску святити. Туда доберешся, а з церкви не можеш вийти — стільки народу! А хто скорше із церкви прийде, тому буде цілий рік добре. І ми так бігли в барак, хто перший — хотілося ж, щоб усе це закінчилося скоро.

Великодня серветка, вишита на Пасху 1949-го у транзитно-пересильному таборі в порту Ваніно, Хабаровський край. Тут був пересадочний пункт для етапів в’язнів ГУЛАГу, які йшли на Колиму, в Магадан. Музей УПА, місто Косів на Івано-Франківщині.

У бараку накривали стіл.

— Я робив у шахті з усякими націями, бо там були всі завезені люди — і латиші, і естонці, і татари, і грузіни, азербайджанці. Навіть австріяк один попався. Але большинство було наших людей. І всі збиралися до нас на Великдень. Нам усі завідували, що в нас на Паску так красиво. Ну і наші хлопці й дівчата співали ж пісні всякі. І не тільки гаївки, а й повстанських. Тут, на Україні, не можна було їх співати, а там ніхто нікого не боявся. Та й не розуміли, що ми співаєм. Руські виходили надвір і плескали нам, що так добре співаєм.